На території міста знайдено пам'ятки пізнього палеоліту, трипіль­ської, голіградської, липицької, ранньослов'янської і давньоруської культур.
Назва міста походить від місця проживання перших поселенців — «за лісом». За історичними дослідженнями О. Тура перші письмові згадки про Заліщики відносяться до 1340 року. Територія Заліщиків була заселена людьми з давніх-давен. На території міста знайдено старожитності пізнього палеоліту, трипільської, липицької, ранньослов'янської та давньоруської культур. Село Заліщики з'явилось на землях села Дубровляни (Добровляни) як виселок близько 1469 року, котрий був відомий під назвою Залісся, у XVI ст. — Залісще. Назва Заліщики зафіксована після 1578 року. Нинішнє місто засноване близько 1750 року на землях однойменного cела, яке з появою міста стало називатися Старими Заліщиками.

У 1766 році Заліщикам надано Магдебурзьке право (вільне самоврядування), а з 1774 року — статус повітового міста. Тоді на гербі Заліщиків можна було побачити ратушу, а над нею єдинорога — символ мужності та військової звитяги. Єдиноріг уособлював швидкість коня та ударну силу рога бика.

За часів Польщі земля, на якій виникли Заліщики, перейшла у власність магнатів Любомирських до краківського каштеляна станіслава Августа Понятовського. У 1763 році збудовано костел св. Станіслава. У 1766 році Заліщикам надано Магдебурзьке право (вільного самоврядування). Місто славилось на все Поділля чудовими народними майстрами: килимарями, гончарами, різьбярами по дереву.

Після створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в листопаді 1918 року багато жителів міста та повіту вступили до Української галицької армії. На початку червня 1919 року Заліщики кілька днів були столицею Західно-Української Народної Республіки — тут перебував її уряд.

В 1939 році після нападу Німеччини на Польщу в Заліщиках деякий час перебував польський уряд. А вже після вступу у війну Радянського Союзу, цей уряд через Румунію евакуюється в Англію, й до 1945 року вважався легітимним урядом Польщі

У Заліщиках у повоєнні роки відбудовувалися зруйновані війною промислові підприємства, будинки, дороги. ставали до ладу цегельний і консервний заводи, харчокомбінат, було запущено в дію пекарню, маслоробний завод, створено кукурудзяно-калібрувальний завод, текстильно-галантерейну фабрику і фабрику господарсько-побутових товарів. Але нажаль всі ці підприємства тепер не працюють та занедбані.

Руйнується і занепадає памятка садово-паркового мистецтва — Заліщицький Центральний Парк в якому налічуються десятки рідкісних дерев та рослин.

 

 Нині в місті працюють підприємства:

• «Агробуд»
  
• «Арма»
  
• «Дністрянка»
  
• «Молочні дари»
  
• «Олімп»
  
• «Піон»
  
• «Роммар»
  
• «Андріатика»
  
• консервний завод та інші.
  

Освіта

Культура

Діють Державний краєзнавчий і 4 гро­мадські музеї, районний Будинок народної творчості, бібліотеки, кіно­театр, дитячий ревматологічний санаторій, районна лікарня, по­ліклініка, обласний шпиталь інвалідів і репресованих, обласний протитуберкульозний санаторій.

 

Є церкви:

Відновлена кап­личка Божої Матері (1992).
До 10-річчя незалеж­ності України споруджено дерев'яну капличку (2001).

Основні архітектурні пам'ятки:

• цісарсько-коро­лівська військова казарма (18 ст.; нині приміщення ПТУ)
  
• 
  
• будинок староства і суду (потім — учительська семі­нарія; нині готель «Старі Заліщики»)
  
• 
  
• палац ба­ронів Бруніцьких (перебудовано 1831 з мисливського двірця в стилі ампір; нині відділення лікарні)
  
• 
  
• будинок польського товариства «Сокіл» (1903; нині кінотеатр)
  
• 
  
• «Народний дім» (1908; нині пошта) й ін.