Варварське видобування гравію на Дністрі(з Інтернет-матеріалів)
На Івано-Франківщині із річок крадуть гравій та пісок
19.06.2008 7:08
Найчастіше від річкових злодіїв потерпає Калуський, Тисменицький і Надвірнянський райони Івано-Франківщини. За півроку з місцевих водойм вивезли будівельного матеріалу на суму понад мільйон гривень.
— Ми самі не впораємося з цією проблемою, — говорить сільський голова Сівка-Войнилівської сільської ради Калуського району 59-річний Ігор Палагній. — Люди на мене нарікають, що я нічого не роблю. А що вдієш, вони приїжджають КамАЗами на світанку, а вдень чи під вечір у селі чекають ночі. Як їх виженеш?
За півроку із села Сівка-Войнилівська вивезли гравійно-піщаної суміші на суму майже 300 тис. грн. КамАЗами під’їжджали до річки й екскаваторами насипали гравій. Жителі села переконували кореспондента ”ГПУ”, що крадіжки відбувалися вдень, у всіх на очах.
— То, що голова говорить, що брали камінь уночі, то хай собі говорить. Попри мою хату їхали за дня. Ми з сусідами навіть дорогу перекривали. Казали, що не пустимо, номери машини записували, а вони якийсь липовий дозвіл показували, — розповідає жителька села Ольга Волянюк, 77 років.
Будівельну суміш переважно крадуть весною та влітку. У цей час вода найкраще намиває гравій і пісок на берег.
Через часті заїзди до річки великі машини пошкодили дорогу в селі. Люди не можуть дістатися до своїх городів. Від надмірного видобування гравію в Сівці утворилися ями, річка змінює русло.
— Мені під час повені вода зрізала 25 метрів городу. Я там картоплю посадила. Після дощу приходжу, а все пішло за водою, — бідкається 33-річна Галина Грицак. — Ми давно просили голову щось зробити. Узяти того гравію й укріпити берег. Нам відмовляли, казали, що права не мають. Виходить, чужим можна, а нам — ні.
Селом Сівка-Войнилівська течуть річки Сівка та Дністер. Найчастіше суміш беруть із Дністра — там її більше й вона підходить для будівельних робіт. Із Сівки забирають тільки білий річковий камінь.
Два роки тому одне з дочірніх підприємств ”Івано-Франківськоблавтодору” просило дозволу в сільського голови на проектно-пошукові роботи в річках. Хотіли знайти кар’єр, де можна добувати гравій законно.
— Мабуть, не виявили, бо роботи припинили, немає запасів, — каже голова. — Але то злодіїв не зупиняє, все одно беруть.
Оголошення про продаж гравійно-піщаної суміші можна знайти в кожній рекламній газеті Івано-Франківська. Ціну пропонують невисоку. 3 т коштують від 400 грн. Дещо дорожчий білий річковий камінь. Його використовують для будівництва й оздоблення елітних житлових будинків. За кубічний метр платять 1250–1300 грн. На пропозиції переважно відгукуються з центральних областей України.
— Найчастіше везуть на Київ. Там будівництво шикарних домів відбувається шаленим темпом, а ціна в 300 доларів для них — не ціна. Та й білий камінь для них — дефіцит, — каже начальник відділу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області 35-річний Михайло Чорній. — Гравійно-піщана суміш належить до корисних копалин області, тому на її видобування потрібен спеціальний дозвіл Кабінету Міністрів України.
Від початку року екологічна служба Івано-Франківщини впіймала 46 ”річкових” злодіїв. Вони завдали області збитків на суму понад 500 тис. грн. За такі зловживання в законодавстві України передбачена адміністративна відповідальність — штраф від чотирьох до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вікторія ЦИМБАЛІСТА
Річкові злодії привчають нас до екологічних катастроф
26 червня 2008 року / 09:36
З прикарпатських річок крадуть гравій та пісок. Найчастіше від річкових злодіїв потерпає Калуський, Тисменицький і Надвірнянський райони. За півроку з місцевих водойм вивезли будівельного матеріалу на суму понад мільйон гривень. Це не лише економічні збитки — внаслідок такої діяльності страждає і природа, і люди.
Відсутність місця для купання — не найбільша біда, яка може трапитись внаслідок масового вивозу гравію та піску з русел річок Івано-Франківщини. Найгірше, кажуть екологи, що через річкових злодіїв у криницях зникає вода і руйнується берегоукріплення.
Останнім часом дуже часто річки змінюють русла і підтоплюють населені пункти. Повені, особливо в гірських районах, — явище уже звичне. Часто спричинюють стихійне явище самі ж люди, зауважують природоохоронці.
У селі Корнич Коломийського району машин, які черпають посеред білого дня гравій і пісок, багато. Піймати злодіїв дуже важко. Тільки помічають сторонніх — відразу тікають.
За один день з Прута можна вивезти приблизно 5–6 машин гравію та піску. За одну машину гальки заплатять 500–600 грн — прибуток чималий. Оголошення про продаж гравійно-піщаної суміші можна знайти у кожній рекламній газеті Івано-Франківська. Ціну ставлять невисоку — за 3 тонни просять від 400 грн. Дещо дорожче — білий річковий камінь. Його використовують для будівництва і оздоблення елітних житлових будинків.
Важливо знати, що це річкове багатство належить до корисних копалин України. На користування ними потрібен спеціальний дозвіл, якого нині не видають. Тому де-юре видобувати гравій та пісок практично неможливо.
Екологи пропонують спростити процедуру отримання спеціальних дозволів на видобування корисних копалин на місцевому рівні. Але поки над цим питанням роздумують, камази продовжують стихійно вивозити природне багатство.
З початку року екологічна служба Івано-Франківщини впіймала більше півсотні річкових злодіїв. За таке зловживання в законодавстві України передбачено адміністративну відповідальність — штраф від 4 до 14 неоподаткованих мінімумів.
Береги Дністра змінились після паводкуЧетверг, 28 Август, 2008, 12:25
Береги Дністра після паводку подекуди осунулись на три метри, вода досі брудна, а каскади водоспадів забрудненні сміттям, кажуть екологи.
Спеціально для того, щоб визначити стан прибережних смуг Дністра, екологи організували сплав Дністром від Нижнева Тлумацького району до Устечка, що в Заліщицькому районі. Наразі русло Дністра продовжує змінюватись там, де незаконно видобувають гравій, запевняють екологи. «Ми на власні очі бачили, як місцеві вибирали гравій на лівому березі поблизу села Горигляди Монастириського району» - розповідає ініціатор експедиції, депутат облради Олександр Степаненко.
http://20minut.ua/news/130363
Тернополь
Любов ЛАЗУКА
Через село голови Львівської ОДА злодії тоннами вивозять гравій з русла ДністраЛипень03200811:59
Упродовж тривалого часу місцеві мешканці села Задністря Самбірського району, що на Львівщині, спостерігають, як власники потужних самоскидів самовільно вивозять гравій з русла річки Дністер та прилеглих орних полів – сотні рейсів на день. Тут під виглядом будівництва ставків організовували самовільні кар’єри вздовж шляху Задністря-Бережниця-Страшевичі і далі до населеного пункту Кобло. Як результат, місцева дорога перетворилася на суцільні вибоїни, водії автобусів відмовляються від рейсів, у хатах, що поблизу, почали з’являтись тріщини. Терпець селян урвався –люди заблокували дорогу . Про це сьогодні, 3 липня, ЗІК повідомив член Національної спілки журналістів України Антон Рогач.
Підняв на ноги громаду Ралівський сільський депутат Володимир Созанський.
Районні можновладці роблять вигляд, що нічого не помічають, а самовільні гравійні «кар’єристи» сподіваються, що селяни й далі будуть мовчати. Зловмисники також завдають шкоду всьому живому в річці, навколишній екології. Прикро, що на ці та інші факти закривають очі правоохоронні органи , зокрема прокуратура
Мешканці сіл сподіваються, їх почує т.в.о. голови Львівської ОДА Микола Кміть, адже поруч родинне село його батьків – Кобло.
Коломийські вісті З русла прикарпатських річок прибирають екскаватори
05.09.08 14:32:54
За три вересневі доби в ході проведення профілактичних заходів під умовною назвою "Надра" рейдові групи міліції затримали близько 30 вантажівок, які перевозили піщано-гравійну суміш і річковий камінь без відповідних документів, тобто незаконно.
Понад те, у чотирьох місцях, де несанкціоновано видобувалися цього роду корисні копалини, припинено роботу екскаваторів та навантажувачів. Зокрема, зараз вирішується питання про притягнення до відповідальності осіб, причетних до організації видобування і відвантаження суміші гравію з піском з Дністра поблизу села Острів Галицького району. З’ясовано, що кілька тижнів екскаватор, який належить івано-франківській фірмі, без будь-яких ліцензій чи дозволів завантажив на автомобілі близько 2 тисяч кубометрів піщано-гравійної суміші.
Аналогічні факти самовільного вибору гравію з русел річок за допомогою навантажувачів виявлені поблизу села Шепарівці Коломийського району, Перегінська Рожнятівського району, села Добровляни Калуського району. Не виключено, що матеріали перевірок стануть підставою для притягнення порушників до кримінальної відповідальності за порушення правил охорони надр, повідомляє ЦЗГ УМВС України в Івано-Франківській області.
ГРАВІЙ ВЕЗУТЬ — ХАТИ ВАЛЯТЬСЯОБУРЕНІ НЕКОНТРОЛЬОВАНИМ ВИВОЗОМ ГРАВІЮ, МЕШКАНЦІ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО МІКРОРАЙОНУ КАЛІЧАНКА ПЕРЕКРИЛИ ВУЛИЦЮ
Майже місяць з мікрорайону Калічанка та садівничого товариства "Садки" Чернівців з берегів Пруту неконтрольовано вивозять гравій, який офіційно називається гравійно-піщана суміш. Незаконний бізнес поставлений, так би мовити, на промислову основу. Адже сьогодні машина гравію коштує майже 350 грн.
Щоб прояснити ситуацію, місцеві мешканці телефонували в управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації. Їм пообіцяли прислати фахівців, але ніхто так і не з'явився. Тоді люди перекрили рух, вимагаючи припинити вивезення гравію. При цьому постраждала жінка, на яку наїхала машина. З травмою руки її госпіталізували.
Як розповіла місцева мешканка Ольга Грицюк, вантажівки місткістю 5-9 кубометрів мало не з 5-10-хвилинним інтервалом возять гравій. Причому беруть не верхній шар, а риють котловани по 3-4 м у глибину і пускають, як стверджує співрозмовниця, "нам воду під берег". Люди бояться, що їхні хати будуть затоплені: на них уже стали з'являтися тріщини. Однак водії не зважають ні на що і погрожують: якщо перекриватимете рух, ми вас розчавимо як мух.
Тим часом, начальник управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації Володимир Сівак розпорядився з 30 червня роботи з вибирання піщано-гравійної маси призупинити до з'ясування ситуації. Натомість його заступник Геннадій Шнаревич відмовляється виконувати наказ свого начальника: мовляв, все законно, гравій як вивозили, так і вивозитимуть — навіть до пізньої осені. У листі Шнаревич написав, що у цьому районі є лише дачі і ніякого житлового масиву немає. Тому, мовляв, вони тут і відкрили кар'єр.
За словами прокурора Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури Івана Телешмана, наразі триває перевірка наявності документів щодо вивезення гравію з Пруту. Адже, згідно з чинним законодавством, для організації видобування інертних матеріалів (гравій належить саме до таких), у тому числі з метою їх продажу, необхідна ліцензія Кабінету Міністрів України. У деяких інших випадках дозвіл може дати й обласна рада, проте в основному лише з метою вирівнювання чи поглиблення річища. Все інше — незаконно.
Справа у тому, що раніше працівники міського шляхово-експлуатаційного підприємства показували місцевим мешканцям документи на вибір гравію. Документацію завірено в усіх необхідних службах, у тому числі й природоохоронних. Згідно з документами, дозволено загалом вибрати 9 тисяч кубометрів, але виключно верхній шар, саме на рівні води. При цьому шляховики мали б облаштувати дороги, зробити розмітку — звідки копати, та здійснювати лише 20 ходок на день.
Однак насправді сьогодні ситуація виглядає по-іншому: дороги розбиті вщент, скрізь болото, у місці вибирання гравію вирито кількаметровий котлован. А вантажівок курсує значно більше запланованих. Тільки одного дня мешканці мікрорайону нарахували 29 вантажівок, завантажених гравієм. Автору цих рядків довелося побувати на місці події. У цей момент там стояло 3 вантажівки (номери 064-20 МС; 019-77 МС; 88-59АА), щоправда, порожні. Побачивши, що журналіст робить фотознімки, водії завели двигуни своїх залізний коней і миттєво зникли. Ще й прихопили з собою екскаваторника, якому, кажуть, платять по 50 грн за одну завантажену машину.
"Нам доводиться тепер робити ремонти, у хаті ж тріщини, — каже мешканка Калічанки Тетяна Гринчук. — Чоловік розібрав сарай через те, що він пішов набік. Город сунеться. А нам кажуть: сидіть тихо, бо ви нічого не доб'єтеся".
Наразі залишається питання: куди ж вивозять гравій? Геннадій Шнаревич каже, що для благоустрою міста. За неофіційними даними, гравій возять на замовлення якомусь господарю у село Годилів. Кажуть, що він платить за машину по 600 грн.
Обурені люди збираються вдатися до більш радикальних методів боротьби, бо не надіються ні на природоохоронні, ні на правоохоронні органи. Адже такий спосіб вибирання піщано-гравійної маси може призвести до осідання грунту, зміни русла Пруту та руйнування людських осель.
Тим часом незаконний видобуток гравію в області поставлено на широку ногу. Лише впродовж двох останніх тижнів працівники Чернівецької обласної державтоінспекції затримали 67 автомобілів, що незаконно везли гравій. Але, виявляється, автоінспектори не складають протокол, а передають затриманих до райвідділів міліції. Проте останніх незабаром відпускають: крім незначного штрафу, що не зупиняє порушників, інших важелів впливу на незаконний "бізнес" у правоохоронних органів немає...
Роман ЛЮБЕРА, "ДОБА"
ГАЛИЧИНА. Гравійний клондайк
Пора заборонити видобуток будматералів з русел річок, вважають учені та представники влади. Руйнівним для рік прикарпатського краю стає нинішній інтенсивний відбір з їхніх русел гравію та піску, констатують в обласній раді. Зрозуміло, що ці матеріали потрібні для ремонту доріг та спорудження будівель. Причому попит на них такий, що їх умудряються збувати по тисячі гривень за вантажівку. І це такий прибуток, який ніде не обліковують, а отже, ніхто не сплачує з нього жодних податкових відрахувань. Але надмірна, не завше контрольована експлуатація дна річок - а саме звідти зазвичай видобувають ті природні відклади - призводить передусім до опускання водної поверхні, а відтак і до зниження рівня грунтових вод. А чим це обертається?
- До наших депутатів надходять скарги від жителів сіл, прилеглих до тих кар'єрів, на те, що в їхніх криницях зникає вода, - розповідає заступник голови обласної ради Остап ДЗЕСА. - Ця проблема стара, як світ. Як на мене, в області і так достатньо місць стихійного, несанкціонованого відбору піщано-галькової суміші з русел. І з цим ще десь можна миритися. Хоча б тому, що на всіх річках, на всіх таких місцях не виставиш міліцейські пости. Зрештою, не такі вже й великі обсяги того підпільного видобутку. Та коли видаватимемо офіційні, ліцензовані дозволи на промислові розробки русел, робитимемо відводи земель під те, то це аж ніяк не буде виправдано. Ми попросту кидатимемо виклик людям, які живуть поблизу водних артерій.
Втім, створення проблем із питною водою для селян - не єдина шкода від такого промислу. Кар'єри спричинюють викривлення річкових русел, створюють умови для поширення водної ерозії ррунтів, порушують природний баланс у басейнах рік, внаслідок чого вода забирає береги...
Так триває вже десятиліттями. А особливого розмаху це набуло останніми роками. І навіть перетворилося для декого на прибутковий бізнес. Іноді поблизу таких кар'єрів, розташованих уздовж Дністра чи обох Бистриць, можна побачити й по кільканадцять вишикуваних у черзі автомашин, господарі яких чекають на товар. Спритні ділки без жодних затрат черпають з дна чистий, сполоканий у річковій воді гравій.
Дивно, що якимось чином дозволи на вибирання гравію в руслах одержують переважно комерційні структури. Скажімо, там немає жодного кар'єру облавтодору, в котрого їх чимало. Тому що державному підприємству органи місцевого самоврядування відмовляють у тому. Чому ж сільради, в чиєму віданні перебувають ті території, одним ідуть назустріч, а іншим - ні?
Тут є питання, звісно. Але в будь-якому разі, так ми самі собі шкодимо. Думаю, пора покласти край такій практиці. І більше не підпускати до рік нікого з охочих до видобутку гравію чи піску. В області є достатньо розвіданих запасів пісків та піщано-гравійних сумішей у колишніх руслах давніх річок. От їх і потрібно розробляти. А вибирати будматеріали з води можна дозволяти тільки тоді, коли необхідно почистити дно річки чи замулені береги. І то лише згідно з висновками компетентних комісій.
Такої позиції дотримується й перший заступник голови обласної ради Зіновій БЕРЕГОВСЬКИЙ:
- Маємо навести з цим лад і зупинити відбір гравію з русел рік по всій області. Щоби максимально зберегти водний басейн на території області, відновити органічний баланс у ньому й більше не втручатись у природні процеси, що протікають у водоймах рік. Інакше, як бачимо, не можна, оскільки так званий людський чинник у цьому ділі, на жаль, працює лише в один бік - з користю для себе й за принципом "після нас - хоч потоп". Думаю, що екологи й інші відповідальні особи, котрі дають дозволи на безлімітний видобуток гравію з рік і замовчують ту шкоду, якої завдає довкіллю безбожна експлуатація русел, живуть за принципом подвійної філософії. Хоча це радше цілковита безпринципність...
Переконаний, врегулювати ситуацію - під силу органам місцевого самоврядування. У тому числі й проблему самовільного, нелегального видобутку гравію з русел, який чинять здебільшого приватні особи. Адже всю територію області розділено між населеними пунктами. Кожен метр землі, а заразом і річки з берегами перебувають в юрисдикції тієї чи іншої сільради. І сільські голови відповідальні за те, що діється у володіннях їхніх територіальних громад. Врешті-решт і природоохоронні прокуратури діють у кожному районі. Хіба там нині не знають, яка обстановка склалася на річках у зв'язку з відбором гравію в їхніх руслах?
Однозначно від річок мають відійти усі - і приватні заготовлювачі будматеріалів, і промислові розробники їхніх родовищ. Івано-Франківщина ж - не Запоріжжя, де лише суцільні чорноземи й великий дефіцит на каміння чи гальку. Прикарпаття - гірський регіон. і того добра, як уже йшлося вище, в нас достатньо й поза руслами рік. Їх спокійно можна розробляти за участю спеціалістів без шкоди для довкілля. Так, як це, скажімо, зроблено в селі Пасічній Надвірнянського району. Там - чудовий кар'єр, де працює подрібнювач, що видає продукцію будь-якої фракції. Зрозуміло, що цей процес більш енергозатратний, ніж черпання гравію з русел. Але він виправданий. Бо ми ж не останні на цій землі, після нас ще житимуть інші люди. Тож маємо зберегти для них нинішні ріки...
А щоб налагодити промислову розробку піщано-гравійних запасів у руслах колишніх річок, міркую, то звернемося до Державної комісії України по запасах корисних копалин, де можна одержати матеріали геологорозвідувальних робіт, проведених у цих місцях. Запозичимо також досвід львів'ян, яким уже вдалося врегулювати таку саму проблему. Й тоді, будь-ласка, кожен охочий може розробляти ці родовища. Гадаю, такий хід остаточно поставить крапку в довгочасній історії з безконтрольною експлуатацією дна річок.
Варто зазначити, що в цих задумах ми діємо не на свій страх і ризик, а звернулися до фахівців. І маємо підтримку з боку науковців. Ось, приміром, про які наслідки надмірного видобутку піщано-гравійно-галькової суміші з русел прикарпатських річок розповів у відповідь на наше прохання дати екологічну оцінку ситуації відомий український учений, академік, професор кафедри екології ІФНТУНГу Олег АДАМЕНКО: "Повздовжній профіль русел формується під впливом глибинного й бокового розмивів дна і берегів та шляхом заповнення ерозійних утворень піском, гравієм, галечниками й валунами. За належних тектонічних та кліматичних умов (підняття й опускання земної кори, закономірні 33-річні цикли чергування підвищеної вологості й високої температури) настає рівновага між розмивом русел та накопиченням річкових відкладів. Тоді річка "поводиться" закономірно й передбачливо. Якщо ж із русел регулярно вибирати ту так звану алювійну суміш, а це наразі найлегший спосіб добувати необхідні для ремонту доріг чи спорудження будівель річкові відклади, то режим рік порушується. Вони не встигають компенсувати втрати алювію надходженням уламкових матеріалів з гір, де триває інтенсивний розмив корінних підземних порід. У результаті русла рік поглиблюються (донна ерозія), швидкість течії зростає...
Як свідчать зокрема дослідження на контрольних створах Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації, пониження дна Бистриці Надвірнянської поблизу села Вовчинців та Івано-Франківська за період з 1960 року по 2000-й становило чотири метри - в середньому по 10 см щороку. Це спричинив надмірний видобуток (до 1,5 млн. кубометрів на рік) протягом двох десятиліть (1960 - 1980 рр.) гравійно-галькової суміші у пригирловій зоні ріки, що викликав інтенсивний розвиток площинних і глибинних деформацій русла. З 1980-го роботу на тутешніх кар'єрах припинено, але руйнації русла не припинились, а тривають і досі.
Великих масштабів пониження дна карпатських рік набуло на тих передгірських ділянках, де потужність кар'єрних розробок набагато перевищувала обсяги надходження наносів з верхніх ланок річкової мережі.
Такі самі процеси відбуваються і вздовж Дністра та його правих приток - обох Бистриць, Лукви, Лімниці, Свічі тощо. Висновок однозначний: на всіх річках області необхідно заборонити розробки руслової піщано-гравійно-галькової суміші, а натомість налагодити видобуток цих будівельних матеріалів з потужних запасів, які залягають у колишніх руслах давніх рік, з так званого алювію надзаплавних терас. Їхні родовища розвідано в Надвірнянському, Богородчанському, Рожнятівському, Долинському та Галицькому районах"...
Як зазначив кореспондентові "Галичини" О. Адаменко, долю кожного чинного кар'єру, що діє в районі рік, або ж прохання про дозвіл на розробку того чи іншого піщано-гравійного родовища потрібно визначати окремо. Щоб, наприклад, не повторилася ситуація, котра склалася навколо урочища "Замулок" у Галицькому районі - 11-гектарної алювійної смуги, яка простяглася від Маріямполя до Дубівців і Тустані. У червні сесія обласної ради, керуючись згадуваними намірами, відхилила клопотання однієї з фірм про розробку тамтешніх піщано-гравійних запасів. Однак після того під час дослідження цієї місцевості з виїздом на місце з'ясувалося, що то не в руслі планували підприємці вибирати гравій, а якраз на заплавній терасі, де накопичилися давні відклади і не відбуваються ніякі гідродинамічні процеси. Словом, тут неабиякі перспективи для видобутку будматеріалів. Але, якби за словами О. Адаменка, про те, що розгортати ті роботи збираються на місці колишньої ріки, а не теперішньої, було сказано в проекті під цю справу, який надала фірма, то прецеденту не виникло б. Та лихо в тім, що ті, хто готує таку документацію, зазвичай, не володіють потрібними знаннями.
Отже, в будь-якому разі спеціально створені мобільні групи з екологів та інших кваліфікованих спеціалістів мали б візуально вивчати кожну ділянку, на якій планують розробляти родовища гравію чи піску. І одним із головних мірил у визначенні "бути чи не бути" тут або там кар'єрові може слугувати таке: 100-метрові зони з кожного боку річкового русла - це природоохоронні території, на яких вітчизняним законодавством заборонено проводити будь-які роботи.
|
