Лящ (Abramis brama Linnaeus, 1758;) — найбільш відомий представник роду лящів (лат. Abramis) з родини коропових риб (лат. Cyprinidae), ряду коропоподібних (лат. Cypriniformes).

    Лящ - риба, яка живе в стаї.Тіло цієї риби високе, стиснуте з боків, покрите серебристою (у молодого )або золотистою ( у дорослого) лускою, а спина — сірувато-зелена, нерідко — чорнувата.. Дорослого ляща важко спутати з якоюсь іншою рибою. Хоча він дуже подібний до густери. Відрізнити можна за розміром очей ( у густери вони більші) і по кількості променів у спинному плавнику (у ляща - 9, у густери - 8). Довжина сягає до 30 і більше сантиметрів, вага — одного — десяти кілограмів. «Колись так ловили (рибу), що насилу було додому дотириш...— згадував Остап Вишня: — Лящ — по пуду!». Звісно, тепер такі велети навіть для найдосвідченіших «лящатників» — унікальна рідкість. А от особи по кілька кілограмів водяться в озерах Світязьке, Люцемир, Луки, Перемут, Добре, Піщанське, Пулемецьке та інших, у багатьох річках. Найбільш оптимальними засобами ловлі ляща для рибалок любителїв є звичайні поплавочні вудочки і донки. Товщина волосіні (жилки) — 0,2 - 0,3 міліметра, № гачків — 4 - 10. Лящ — риба придонна. Нерест же відбувається на мілководді при температурі води не нижче -(-12° (наприкінці квітня - в травні). Плодючість у середньому 200 тисяч ікринок. У теплих водоймах статевої зрілості досягає на четвертому році життя, в холодних — на шостому-сьомому.

    Побачення з лящем — завжди радість, завжди приємність. Бо риба ця дійсно красива, престижна, популярна. Щоправда, упіймати її нелегко. Лящ дуже обережний, вередливий. Незважаючи на це, він теж виказує місця своїх стоянок. Це — характерні кола, що розходяться по воді, своєрідні пухирці на її поверхні. Коли лящ, добуваючи корм, порпається в намулі, він і випускає ці пухирці, що нагадують болотний газ. Здебільшого ця риба господарює на значній глибині (5—8 метрів) біля завалів, корчів, виворотів. Лящ дуже любить спбкі же тиховоддя, мулисте дно, що ускладнює його ловлю. Він чутливий до змін погоди, атмосферного тиску. Коли різко псується погода, зривається вітер, штормить — кльову не чекай. Перед цим лящі, наче за командою, збираються у великі зграї й ховаються в глибоких ковбанях. Вони тоді майже нерухомі, мляві, байдужі до корму, відтак — і до кльову.
    В Дністрі ляща можна знайти на тихих і глибоких ділянках річки, з високими берегами і пісочно-глиняним дном. Майже весь час проводить біля самого дна. Якщо дно покрите великими водорослями, то ляща там не має.
Вдень лящ майже не їсть, а якщо і клює то дуже в'яло. Тому, щоб зловити ляща, на Дністер я стараюсь добратись на вечір,години за дві до заходу сонця. На заході сонця стая лящів піднімається з глибини на бровки. А з настанням темноти на глиняні мілини.Тут і годується. Але найбільший улов Вас чекає, якщо Ви знайдети "п'ятачок" - підвищення з усіх боків якого глибини. Клює лящ цілу ніч. Зі сходом сонця знову повертаються на бровку, тому закидати снасть треба на неї. На бровці стая переважно годується до 9-11 години. Потім відходить на місце основної стоянки і там тримається до заходу сонця.
    Для полювання на ляща використовую фідер зі звуковим сигналізатором. З прикормок дуже непогано зарекомендувала себе фірмова прикормка "Фішка", зі своїх саморобних використовую горохове тісто, пшоняне і кукурудзяне. Наживка в основному виповзки, або гнойові хробаки насаджені на гачок "пучком".