ДНІСТЕР — найбільша ріка Львівської області. На території Жидачівського району на його берегах розташовані селище Жу-равно, села Жирова, Млиниська, Піддністряни. Річка бере поча-ток з джерел, які виходять на поверхню на північно-західному схилі гори Розлуч біля села Середи (Вовчого) в Турківському ра-йоні на висоті 760 метрів.
Довжина Дністра — 1362 кілометри, в межах Жидачівського району - кілометра. Площа басейну — 72 100 квадратних кіломе-трів. Річкова сітка найгустіша в карпатській частині басейну. Його русло дуже покручене. Дністер має 386 приток, з яких найголов-ніші Стрий, Свіча, Ломниця, Бистриця, Реут, Бик, Золота Липа. Гнила Липа, Сірет (Серет), Збруч, Смотрич, Ушиця, Мурафа.
В межах нашого району у Дністер впадають річки Стрий (до-вжина 236 км), Свіча (107), Бережниця (59), Луг (56), Суходілка або Суходільський (40), Любашка або Любешка (22), Крехівка (29), Тейсарівка (12,5 км) та інші.
В межах району р. Дністер спад має невеликий, і тому течія його є повільною ( від 1,5 м\сек до 0,5 м\сек). На кожних десять кілометрів середнє значення русла дорівнює майже 1 метр. При-йнявши ріку Стрий, Дністер стає в два рази ширший, а після впа-діння Свічі - він уже відносно, могутня ріка. В межах району та області Дністер не судноплавний. Висота берегів Дністра 2-4 ме-три, вони, переважно, з глини. Вже біля с. Букавина появляються перші відроги Поділля, а коло с. Голешів піднімається одиноко уступом, далеко висунута в долину Дністра. Далі берег підніма-ється, стає обривистим. Біля Старого Села він стає високим, бо тут підходить до річки Передкарпатська височина. Долина Дніст-ра стає широкою до одного кілометра. І так, стиснутий, наче у ворота, Дністер виходить з Жидачівського району та Львівської області.
Нижче по течії Дністер використовується для водопостачання та зрошення. Він має велике транспортне значення. Судноплав-ний від гирла до міста Галича, Рибні запаси невеликі (водяться окунь, короп, лящ, щука та інші). Річка багата на гідроенергію. На ній збудована Дубоссарська ГЕС (Молдова).
Для гідрологічного режиму Дністра характерно, що найвищі рівні спостерігаються під час літніх повеней, але в окремі роки вони можуть бути найвищими під час осінніх і навіть зимових по-веней. Під час повені вода піднімається від 8 до 166 сантиметрів, й в окремі роки — до 3,5—5,5 метра на добу.
В літньо-осінній період спостерігається 3—5 повеней, а в окремі роки 12—15. Середня тривалість повеней 10—25 днів, ма-ксимальна — 55. Рівень води піднімається до
0,5—2,1, навіть 6 метрів за добу й більше.
Ось як описує літописець у „Літописі руському” повінь в 1164 році: „У той же рік була повінь велика в Галичі. За Божим допус-ком од сильного дощу в один день і в ніч із Дністра несподівано пішла велика вода на оболонь і дійшла аж до Бикового болота, і потопила більше трьохсот чоловіка, що пішли були з сіллю із Удеча (цебто Жидачева). І багатьох людей знімали з дерев, і во-зи, що їх вода була повикидала, а багато інших потопилося. І хліб у них був сильно дорогий на ту зиму”. До речі - це перша історична згадка про Жидачів.
Дністер взагалі кілька разів згадується в літописі. Навіть зразу на самому початку (буквально на першій сторінці) написано, що коли три сини Ноя розділили між собою Землю, то одному з них, а саме „Яфетові достались землі над Дністром, також Дунаєм, Десною, Прип'яттю, та другими ріками”. Варто теж згадати, що в період утворення Київської Русі в басейні Дністра жили староук-раїнські племена.
Тепер на цій ріці розташовані міста Старий Самбір, Самбір, Галич, Заліщики, Хотин, Могилів-Подільський та інші, а також молдавські Сороки, Рибниця, Дубоссари, Бендери, Тирасполь. Про що говорить назва ріки? Вона відноситься до найдавніших часів. Різні народи і племена, просуваючись у басейні Дністра, по-новому сприймали назву і щоразу її видозмінювали. У працях старогрецьких учених від Геродота (V ст. до нашої ери) до Пто-ломея (11 ст. після Р.Х.) річка згадується під назвою Тірас або Тіріс, яка походить з іранської (скіфської) мови і означає „швид-кий”. Починаючи з II—VI ст. нашої ери, у римлян він зветься Днаструс (Данастріс, Данастр). У Київській державі — Днестрь. У молдаван і румунів — Ністру, у турків — Турла.
Від чого походить назва Дністер (Дністро)? Є кілька версій (припущень). Найбільш імовірна (на думку Є. Поспєлова) основа-на на тому, що в назві сполучаються два річкових терміни. Пер-ший староіранський, скіфсько-сарматський, пізніше осетинський (дан, дон, дун, дн), що означає „ріка” той самий, що в назвах Дон, Донецьк, Дніпро, Дунай. Другий — фракінський — „істрос”, що означає „сильна водна течія, потік”. О. І. Соболевський виво-дить назву з того самого першого терміну (дон) і слов'янського „стр”, що означає „швидкий” (пор. Бистриця, Стрий), отже „шви-дка річка”. Для порівняння він теж приводить індоєвропейське „іс(т)ро” – „текти” і річка під Москвою — Істра. Від дон (річка, вода) і санскритського астер або аструс (південний), отже „пів-денна річка”.
О.М. Трубачов вважає, що Дністер (як і Дніпро) має іранську основу (Дан) (річка), а другу частину „істр” він пов'язує з старо-грецькою назвою Дунаю Істрос (істр) – „нижній”. Отже – „нижня річка”.
З іранських мов, а саме від „ану-наздіо” — „найближча” (по цю сторону ріки).
І, нарешті, треба згадати обов'язково населені пункти, які по-в'язані з назвою Дністра. Їх чимало. В першу чергу назвемо два поселення нашого району — с. Піддністряни, яке згадується впе-рше в історичних документах за 1497 рік, і с. Дем'янка-Наддністрянська.
Як сформувався водний басейн річки Дністер? Чому річки По-ділля Зубра, Луг, Свірж та інші повернули до Дністра? Щоб знай-ти відповідь на ці запитання, пропоную вам „здійснити” подорож у сиву давнину нашої планети Земля, якій за останніми даними науки 5—5,5 мільярдів років, а саме в міоцен та пліоцен неогено-вого періоду і плейстоцен четвертинного періоду або антропоге-ну кайнозойської ери.
Так от, з середини міоцену (тортонський вік) починається опускання Передкарпаття. В цей час північно-західна частина Передкарпаття, або зовнішня зона прогину, відколюється від нього і починає опускатись значно швидше.
Тортонське море на деякий час відступило, залишивши міл-ководну лагуну. В умовах цього мілководного басейну й утвори-лись гіпси, які мають значне поширення на території району, за-лягаючи на відкладах крейдового періоду. На півдні утворились піски з морською фауною.
В міоценовий період у межі території нинішнього Жидачівсь-кого району знову повертається море, яке має назву Сарматсько-го. Воно захопило тільки Передкарпаття, а Опілля до нашого ча-су залишилось сушею. У Сарматське море з Карпат і Опілля зно-сились річками галька, пісок, намул. За мільйони років у Перед-карпатті відклалася потужна товща піщано-глинистого матеріалу. В кінці міоцену дно моря починає підніматись, і море відступає у південно-східному напрямку. Вслід, за відступаючим морем, ри-нулись водні потоки і річки, успадкувавши зниження, які були утворені в породах крейдового періоду в полеогені. В цей же час піднімається і північна частина Поділля, утворюється Гологоро-Кременецький вал, а південна частина його дещо опускається.
Всі річки, які стікали з Поділля, мали південно-східний напря-мок. Долини в них не були добре вироблені і тому русла річок, в т. ч. найбільшої — Дністра, вільно переміщувались по звільнених від моря Карпатських передгір'ях. Тому галечники Прадністра тільки карпатського походження, а також залишки давніх пара-лельних долин, які зараз зайняті невеликими потоками. Така ши-рока паралельна долина частково збереглась біля Бортник. Її ширина до п'яти кілометрів, а далі біля Молодинчого вона дещо звужується. Таку велику і широку долину не могла зробити ніяка інша річка, крім Дністра. Очевидно, Дністер декілька десятків ти-сяч років тому протікав цією долиною. В одну із великих повеней прорвав вододіл між невеликою, лівою притокою Свічі — річкою Стрий й успадкував її русло, залишивши стару долину.
Чому ж річки Поділля Зубра, Луг, Свірж і інші повернули до Дністра? Причиною послужило інтенсивне підняття північно-східної частини Поділля, що почалось в кінці неогену (пліоцено-вий вік). Територія отримала нахил з півночі на південь. Невеликі річки не могли швидко прорізати міцні породи і почали застоюва-тись, утворюючи видовжені озера. Притоки цих річок, які мали південний напрям, навпаки, прискорювали свою течію і перепи-лювали плоскі межиріччя, спускаючи застійні річки південно-східного напрямку, спрямовуючи їх до Дністра. Дністер, будучи більш повноводною річкою, оскільки приймав гірські потоки, зу-мів перепиляти тверді породи платформи і зберегти свій напря-мок.
Ці зміни відбулися зовсім недавно в історії Землі, а саме при-близно 3—2 млн. років тому. В історії людського суспільства цей період відноситься до часу появи людиноподібних мавп, які в науці мають назви рамопітеки і австралопітеки. Їхні рештки вчені знаходять переважно на сході Африки.
Подальше формування водного басейну річки Дністер продо-вжувалось в плейстоцені четвертинного періоду або антропогені кайнозойської ери під дією найбільшого зледеніння, що має назву окського, хоч не було найбільшим зледенінням в історії Землі, але тільки воно заходило в межі Львівської області, охопивши північ і північний захід області.
При русі льодовик сильно змінював поверхню, по якій рухав-ся, зрізаючи м'які породи і горнучи перед собою великі валуни, дрібне каміння і пісок. Край щита інколи тонув під великою вагою льодовика, і води стікали від його краю, розмиваючи породи, що горнув льодовик. Його вузькі язики висотою 150—200 метрів за-ходили у долини річок, поглибивши їх на 40—50 м, а також за-пруджували ті, що несли воду на північ, утворюючи при цьому прильодовикові озера. Вода з озер, шукаючи виходу, проривала вододіли і прямувала до долин річок, які спрямовували на пів-день.
Останнє формування басейну Дністра, але вже антропогенно-го характеру, відбулось в період 1919—1939-років. За велінням князя Чорторийського та його тестя, графа Кминського, що пану-вали на Жидачівщині у той час, в околицях смт. Журавно силою великої кількості людей з навколишніх сіл для Дністра за допомо-гою лопат, тачок та іншого ручного інвентарю був викопаний широкий копитоподібний котлован, по якому води річки переміс-тились від краю підніжжя Бакоцинських гір поближче до польсь-кого маєтку, в якому зараз знаходиться обласний туберкульозний санаторій. У штучному каналі, що вже став руслом Дністра, річка тече й по нинішній день, а в старому руслі ведуться господарські роботи, зокрема, видобуток піску для будівництва та інших по-треб.
Ось така історія нашої річки Дністер.
Найбільшою притокою Дністра є річка Стрий.